Бюджетна ефективність і соціальні результати інвестиційних проектів
У найзагальнішому вигляді під інвестиційним проектом зазвичай розуміється план вкладення капіталу в конкретні об'єкти підприємницької діяльності з метою подальшого отримання прибутку, достатнього за розміром для задоволення вимог інвестора.
За своїм змістом такий план включає систему техніко-технологічних, організаційних, розрахунково-фінансових і правових, цілеспрямовано підготовлених матеріалів, необхідних для формування та подальшого функціонування об'єкта підприємницької діяльності. За допомогою інвестиційного проекту вирішується важливе завдання по з'ясуванню та обгрунтуванню технічної можливості та економічної доцільності створення об'єкта підприємницької діяльності.
У часі інвестиційний проект охоплює період від моменту зародження ідеї про створення або розвиток виробництва, його перетворення і до завершення життєвого циклу створюваного об'єкту. Цей період включає три фази:
1. передінвестиційну
2. Інвестиційну
3. Експлуатаційну.
Якщо проект розробляється стосовно до діючого підприємству в аспекті реалізації інвестиційного рішення, передбаченого стратегією розвитку підприємства, то першим етапом передінвестиційної фази слід вважати виявлення можливостей інвестування. Поки немає чіткого розуміння про джерела фінансування, про потенційно зацікавлених інвесторів і можливості їх участі у проекті, мало сенсу в переході до розробки власне проекту.
Підготовка інвестиційного проекту проводиться частіше всього в два етапи: на першій стадії розробляється попереднє техніко-економічне обгрунтування (ТЕО) проекту, а на другий остаточне.
За концептуального змісту перша і друга стадії ТЕО близькі. Відмінність полягає в глибині опрацювання проекту, подальшому уточненні вихідної техніко-економічної інформації, інформації про можливі обсяги реалізації, вартості кредиту і подібних відомостей, які в кінцевому рахунку, позначаються на показниках ефективності проекту. Проте особливість другої фази полягає в тому, що витрати тут носять необоротний характер, а тому що проект не завершений, він поки що не приносить доходів. На даній стадії вирішуються питання, пов'язані із залученням інвестицій: кредитами, емісією акцій, набором і підготовкою персоналу.
Специфіка інвестиційної фази, на відміну від передінвестиційної, полягає в тому, що встановлені часові рамки створення об'єкта підприємницької діяльності і розмір витрат, передбачений кошторисом, повинні неухильно виконуватися. Перевищення цих параметрів загрожує дуже серйозними наслідками, а можливо, і банкрутством. Немаловажне значення має моніторинг усіх факторів та обставин, які впливають на тривалість і витрати, щоб вчасно вживати заходів з подолання виникаючих негативних явищ.
Третя фаза інвестиційного проекту - експлуатаційна. Загальна тривалість цієї фази справляє помітний вплив на показники економічної ефективності проекту: чим далі в часі буде віднесена експлуатаційна фаза, тим більше буде розмір чистого доходу. Цей період не може встановлюватися довільно, бо існують економічно доцільні межі використання елементів основного капіталу, які диктуються головним чином їх моральним старінням.
Ефективність проекту в цілому оцінюється для презентації проекту і визначення у зв'язку з цим привабливості проекту для потенційних інвесторів.
В даний час можна вважати загальновизнаним виділення наступних видів ефективності інвестиційних проектів.
Рис.1. Види ефективності інвестиційних проектів
Згідно з постановою Уряду Російської Федерації від 22 листопада 1997 р. N 1470 "Про затвердження Порядку надання державних гарантій на конкурсній основі за рахунок коштів Бюджету розвитку Російської Федерації та Положення про оцінку ефективності інвестиційних проектів при розміщенні на конкурсній основі централізованих інвестиційних ресурсів Бюджету розвитку Російської Федерації "і Методичними рекомендаціями по оцінці ефективності інвестиційних проектів, затверджених Мінекономіки Росії, Мінфіном Росії та Держбудом Росії 21 червня 1999 (друга редакція), використовуються наступні основні показники ефективності інвестиційного проекту: показники комерційної (фінансової) ефективності , що враховують фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників; показники бюджетної ефективності, відображають фінансові наслідки реалізації проекту для федерального і регіонального бюджетів; показники соціальної ефективності , що відображають наслідки реалізації проекту для населення регіону і позабюджетних соціальних фондів.
При цьому розрізняють показники ефекту, що розраховуються одноманітно як перевищення результатів реалізації проекту над витратами та ефективності, які розраховуються виходячи з ефекту на одиницю вкладених коштів.
Соціальна сфера - сфера відтворення духовних та фізичних сил людини, відтворення сім'ї, окремих соціальних груп і суспільства в цілому, що включає умови праці та відпочинку, рівень матеріального добробуту, освіти, виховання і охорони здоров'я, рівень та якість життя.
Основними функціями соціальної сфери є:
- забезпечення умов розширеного відтворення економіки;
- задоволення колективних та індивідуальних потреб членів суспільства;
- непряма участь у створенні матеріальних благ, як фактор відтворення працівника .
На відміну від інших сфер економіки достатньою підставою здійснення витрат капіталу в соціальній сфері може бути не новостворена вартість і навіть не корисний ефект, а ймовірність його появи. Основним продуктом досліджуваної сфери є матеріальні і духовні (ідеї, образи, правові норми, суспільні явища і т.п.) блага, послуги та людина, здатна до реалізації своїх сімейних, виробничих і цивільних функцій, захисту соціальних прав. Соціальна сфера виступає формою існування і організації умов, безпосередньо пов'язаних із задоволенням потреб окремої людини і суспільства в цілому шляхом: організації обміну, розподілу матеріальних благ, виробництва духовних благ, створення сприятливого середовища проживання.
Під соціальним ефектом проекту розуміється величина, що складається з заробітної плати і надходжень до соціальних фондів, що утворюються в результаті реалізації проекту. Крім цього, при розрахунку соціального ефекту враховується економія коштів на соціальні виплати, які виплачувалися б громадянам республіки, якщо б не були збережені існуючі робочі місця на підприємстві, що реалізовує проект, і не були б створені нові.
Оцінка соціального ефекту інвестиційних проектів виробляється з використанням уніфікованого показника. В якості соціального ефекту визначається фінансова оцінка додаткового числа жителів, які отримують матеріальні переваги, послуги соціального характеру (медичні, освітні та інші аналогічні послуги), робочі місця, можливість задовольнити свої духовні потреби в результаті реалізації інвестиційного проекту.
Соціальний ефект розраховується за формулою:
СЕ = ΔЧж × ЗМЗ , де:
ΔЧж - приріст чисельності жителів, які отримують матеріальні переваги, послуги соціального характеру (медичні, освітні та інші аналогічні послуги), робочі місця, можливість задовольнити свої духовні потреби в результаті реалізації від реалізації інвестиційного проекту;
ЗМЗ - вартісна (фінансова) оцінка матеріальних переваг, а також вартості послуг соціального характеру в розрахунку на 1 їх одержувача в результаті реалізації інвестиційного проекту. При наявності затвердженого нормативу витрат на надання даної соціальної послуги показник ЗМЗ визнається рівним цього нормативу (в необхідних випадках норматив перераховується на 1 одержувача послуги).
Якщо відносно послуги не встановлено нормативи витрат на її надання, то показник ЗМЗ прирівнюється до показника середніх витрат на надання аналогічної або близької за технології надання соціальних послуг, в тому числі аналогічних і (або) подібних бюджетних послуг в інших містах Російської Федерації (з коректуванням показника з урахуванням природно-кліматичних, соціально-економічних та інших факторів).
При визначенні комерційної та бюджетної ефективності проекту соціальні результати проекту не враховуються. Оцінка соціальних результатів проекту припускає, що проект відповідає соціальним нормам, стандартам та умовам дотримання прав людини. Передбачені проектом заходи щодо створення працівникам нормальних умов праці та відпочинку, забезпечення їх продуктами харчування, житловою площею та об'єктами соціальної інфраструктури (в межах встановлених норм) є обов'язковими умовами його реалізації і який-небудь самостійної оцінки у складі соціальних результатів проекту не підлягають. Важливою складовою соціальних результатів інвестиційного проекту є зміна кількості робочих місць в регіоні.
Розрахунок бюджетного ефекту від реалізації інвестиційного проекту проводиться шляхом вичленення з техніко-економічного обгрунтування інвестиційного проекту показників, що свідчать про присутність бюджетного ефекту.
Бюджетний ефект інвестиційного проекту розраховується за формулою:
БЕ = (Дб + Ебс1 + Ебс2-РБ) × Кд , де:
БЕ - бюджетний ефект від реалізації інвестиційного проекту;
Дб - прямі доходи бюджету у зв'язку з реалізацією інвестиційного проекту;
Ебс1 - економія бюджетних коштів за рахунок зниження експлуатаційних витрат, оплачуваних за рахунок бюджетних коштів, внаслідок реалізації інвестиційного проекту;
Ебс2 - економія бюджетних коштів за рахунок виключення можливих витрат бюджету на усунення негативних наслідків, які можуть відбутися у випадку відмови від реалізації інвестиційного проекту;
РБ - витрати бюджету на реалізацію інвестиційного проекту;
Кд - коефіцієнт дисконтування.
Під прямими доходами бюджету у зв'язку з реалізацією інвестиційного проекту маються на увазі додаткові надходження до бюджету доходів від ведення суб'єктами господарської діяльності (бюджетними організаціями) підприємницької та іншої приносить дохід діяльності, обумовлені використанням об'єкта інвестицій, а також орендні, лізингові і податкові надходження.
В якості економії бюджетних коштів за рахунок зниження експлуатаційних витрат розглядається різниця експлуатаційних витрат бюджету на експлуатацію об'єкта інвестицій (надання громадської послуги) до початку реалізації інвестиційного проекту і витрат бюджету після реалізації заходу з розрахунку не менше ніж за трирічний період, але не більше ніж за десять років.
Розрахунок експлуатаційних витрат бюджету, пов'язаних з реалізацією інвестиційного проекту, здійснюється в розрахунку не менш ніж на трирічний, але не більше ніж на десятирічний період часу з реалізації інвестиційного проекту.
Під економією бюджетних коштів за рахунок виключення можливих витрат бюджету на усунення негативних наслідків, які можуть відбутися у випадку відмови від реалізації інвестиційного проекту, розглядаються можливі витрати:
- на усунення наслідків можливих аварій, стихійних лих;
- надання матеріальної допомоги постраждалим, витрати на сплату штрафів і виплату компенсацій;
- додаткові витрати на придбання товарів і послуг за підвищеними цінами і тарифами.
Сума економії розраховується розробником (ініціатором) інвестиційного проекту самостійно з приведенням необхідних обгрунтувань.
Коефіцієнт дисконтування в розрахунку на відповідний рік одержання запланованого бюджетного ефекту визначається за формулою:
Кд = 100 / (100 + СЦБ) , де:
СЦБ - діюча на момент проведення оцінки облікова ставка рефінансування Центрального банку Російської Федерації.
Дисконтування проводиться з метою забезпечення обліку термінів реалізації інвестиційних проектів при проведенні оцінки.
Комерційний ефект інвестиційної програми розраховується як різниця між сумою комерційних ефектів інвестиційних проектів і засобами, що направляються на їх реалізацію. Розрахований для певного моменту часу показник називається поточним, відповідні інтегральні показники визначаються як суми поточних за певний період реалізації інвестиційної програми.
У числі показників ефективності інвестиційної програми розглядаються платежі до бюджету, що визначають бюджетну ефективність інвестиційної програми, прибуток, що визначає комерційну ефективність проектів інвестиційної програми, і соціальний ефект, у тому числі число робочих місць (як збережених, так і новостворених), що є одним з найважливіших показників, що характеризують відсутність соціальної напруженості в суспільстві.