Методи фінансування інвестиційного проекту - способи залучення інвестиційних ресурсів з метою забезпечення реалізації проекту.

У загальному вигляді при проектному фінансуванні мається на увазі суворо цільовий характер використання коштів, що виділяються на потреби виконання конкретного інвестиційного проекту.

Проектне фінансування використовується для фінансування інвестиційного проекту, пов'язаних із вкладеннями в реальні, а не у фінансові активи. Зокрема, служить найважливішим способом фінансування інноваційних проектів, спрямованих на розробку та освоєння нових видів продукції і технологічних процесів.

Проектне фінансування може бути:

1. внутрішнє - передбачає фінансування інвестиційного проекту виключно за рахунок власних фінансових коштів підприємства, що формуються із внутрішніх джерел

2. зовнішнє, у т.ч.:

2.1. бюджетне

2.2. позикове (боргове)

2.3. пайова

2.4. змішане

2.5. венчурне

Внутрішнє фінансування (самофінансування) забезпечується за рахунок підприємства, що планує здійснення інвестиційного проекту. Воно передбачає використання власних коштів - статутного (акціонерного) капіталу, а також потоку коштів, що формується в ході діяльності підприємства, насамперед, чистого прибутку і амортизаційних відрахувань. При цьому формування коштів, призначених для реалізації інвестиційного проекту, має носити строго цільовий характер, що досягається, зокрема, шляхом виділення самостійного бюджету інвестиційного проекту.

Самофінансування може бути використано тільки для реалізації невеликих інвестиційних проектів. Капіталомісткі інвестиційні проекти, як правило, фінансуються за рахунок не тільки внутрішніх, але й зовнішніх джерел.

Зовнішнє фінансування передбачає використання зовнішніх джерел: коштів фінансових інститутів, нефінансових компаній, населення, держави, іноземних інвесторів, а також додаткових внесків грошових ресурсів засновників підприємства.

Кожен з використовуваних джерел фінансування має певні достоїнствами і недоліками (таблиця № 1). Тому реалізація будь-якого інвестиційного проекту припускає обгрунтування стратегії фінансування, аналіз альтернативних методів та джерел фінансування, ретельну розробку схеми фінансування.

Прийнята схема фінансування повинна забезпечити:

• достатній обсяг інвестицій для реалізації інвестиційного проекту в цілому і на кожному кроці розрахункового періоду;

• оптимізацію структури джерел фінансування інвестицій;

• зниження капітальних витрат і ризику інвестиційного проекту.

Таблиця № 1

Порівняльна характеристика джерел фінансування інвестиційних проектів

Джерела фінансування	Переваги	Недоліки
Внутрішні джерела (власний капітал)	- Легкість, доступність і швидкість мобілізації.   - Зниження ризику неплатоспроможності та банкрутства. - Більш висока прибутковість у зв'язку з відсутністю необхідності виплат за залученими і позиковими джерелами. -Збереження власності та управління засновників	- Обмеженість обсягів залучення коштів .   - Відволікання власних коштів від господарського обороту. - Обмеженість незалежного контролю за ефективністю використання інвестиційних ресурсів
Зовнішні джерела (залучений і позиковий капітал)	- Можливість залучення коштів у значних масштабах.   - Наявність незалежного контролю за ефективністю використання інвестиційних ресурсів	- Складність і тривалість процедури залучення коштів.   - Необхідність надання гарантій фінансової стійкості. - Підвищення ризику неплатоспроможності та банкрутства. - Зменшення прибутку у зв'язку з необхідністю виплат за залученими і позиковими джерелами. - Можливість втрати власності та управління компанією

Бюджетне фінансування інвестиційних проектів проводиться, як правило, через фінансування в рамках цільових програм та фінансової підтримки. Воно передбачає використання бюджетних коштів у таких основних формах: інвестицій у статутні капітали діючих або знову створюваних підприємств, бюджетних кредитів (у тому числі інвестиційного податкового кредиту), надання гарантій і субсидій.

Фінансування здійснюється відповідно до рівня ухвалення рішення. На федеральному рівні фінансуються федеральні програми і об'єкти, що знаходяться у федеральній власності, на регіональному - регіональні програми, проекти та об'єкти, що знаходяться у власності суб'єктів.

Бюджетне фінансування здійснюється з дотриманням ряду принципів: отримання максимального економічного і соціального ефекту при мінімумі витрат; цільовий характер використання бюджетних ресурсів. Досягнення максимального ефекту при мінімумі витрат означає, що бюджетні кошти повинні надаватися тільки, якщо проект забезпечує найбільшу результативність. Цільовий характер полягає в тому, що фінансування конкретних об'єктів здійснюється після затвердження бюджету на відповідний рік, тим самим забезпечується контроль за витрачанням ресурсів за раніше визначеними напрямами.

Основними формами позикового фінансування виступають інвестиційні кредити банків і цільові облігаційні позики.

Інвестиційні кредити банків виступають як одна з найбільш ефективних форм зовнішнього фінансування інвестиційних проектів у тих випадках, коли компанії не можуть забезпечити їх реалізацію за рахунок власних коштів та емісії цінних паперів. Привабливість даної форми пояснюється, перш за все:

• можливістю розробки гнучкої схеми фінансування;

• відсутністю витрат, пов'язаних з реєстрацією та розміщенням цінних паперів;

• використанням ефекту фінансового важеля, що дозволяє збільшити рентабельність власного капіталу в залежності від співвідношення власного і позикового капіталу в структурі інвестуються коштів і вартості позикових коштів;

• зменшення оподатковуваного прибутку за рахунок віднесення процентних виплат на витрати, що включаються до собівартості.

Інвестиційні кредити є, як правило, середньо-і довгостроковими. Термін залучення інвестиційного кредиту можна порівняти зі строками реалізації інвестиційного проекту. При цьому інвестиційний кредит може передбачати наявність пільгового періоду, тобто періоду відстрочки погашення основного боргу. Така умова полегшує обслуговування кредиту, але збільшує його вартість, так як процентні платежі обчислюються з непогашеної суми боргу.

Інвестиційні кредити в російській практиці оформляються, як правило, у вигляді термінової позики з терміном погашення в інтервалі від трьох до п'яти років на основі складання відповідного кредитної угоди (договору). У ряді випадків на цей термін банк відкриває позичальнику кредитну лінію.

Процентна ставка за інвестиційними кредитами звичайно враховує ризик інвестиційного проекту. Вона може розраховуватися шляхом збільшення бази процентної ставки (індексуємого, наприклад, на зміну ставки рефінансування Центрального банку) на премію за ризик з даного проекту.

Цільові облігаційні позики представляють собою випуск підприємством - ініціатором проекту корпоративних облігацій, кошти від розміщення яких призначені для фінансування певного інвестиційного проекту.

Випуск та розміщення корпоративних облігацій дає можливість залучити кошти для фінансування інвестиційних проектів на більш вигідних, порівняно з банківським кредитом умовах.

Разом з тим залучення коштів шляхом випуску цільового облігаційної позики пред'являє ряд вимог до компанії-емітенту. Перш за все, компанія-емітент повинна мати стійкий фінансовий стан, обгрунтований і раціональний внутрішній бізнес-план інвестиційного проекту, нести витрати, пов'язані з емісією та розміщенням облігацій.

Переваги облігацій проявляються лише у разі значних обсягів запозичення, які можуть дозволити собі лише досить великі компанії. Це пояснюється не тільки значними емісійними витратами і тим, що при невеликих обсягах емісії облігації є недостатньо ліквідними. Тим часом саме висока ліквідність корпоративних облігацій є однією з найбільш привабливих для інвесторів характеристик. Функціонування вторинного ринку дозволяє визначити об'єктивні параметри облігаційних випусків, на які орієнтується емітент при розробці умов облігаційної позики, виявити об'єктивні значення процентних ставок по залученню і розміщенню грошових ресурсів для емітентів з різним рівнем кредитного ризику.

Пайове фінансування (акціонування) інвестиційних проектів може здійснюватися в таких основних формах:

· проведення додаткової емісії акцій діючого підприємства, що є з організаційно-правовій формі акціонерним товариством, з метою фінансового забезпечення реалізації інвестиційного проекту;

· залучення додаткових коштів (інвестиційних внесків, вкладів, паїв) засновників діючого підприємства для реалізації інвестиційного проекту;

· створення нового підприємства, призначеного спеціально для реалізації інвестиційного проекту.

Додаткова емісія акцій використовується для реалізації великомасштабних інвестиційних проектів, інвестиційних програм розвитку, галузевої або регіональної диверсифікації інвестиційної діяльності. Застосування цього методу в основному для фінансування великих інвестиційних проектів пояснюється тим, що витрати, пов'язані з проведенням емісії, перекриваються лише значними обсягами залучених ресурсів.

До основних переваг акціонування як методу фінансування інвестиційних проектів відносять наступні:

- виплати за користування прівеченнимі ресурсами не носять безумовний характер, а здійснюються в залежності від фінансового результату акціонерного товариства;

- використання залучених інвестиційних ресурсів має істотні масштаби і не обмежено по термінах;

- емісія акцій дозволяє забезпечити формування необхідного обсягу фінансових ресурсів на початку реалізації інвестиційного проекту, а також відстрочити виплату дивідендів до настання того періоду, коли інвестиційний проект почне генерувати доходи;

- власники акцій можуть здійснювати контроль над цільовим використанням коштів на потреби реалізації інвестиційного проекту.

Разом з тим даний метод фінансування інвестиційних проектів має ряд істотних обмежень. Так, інвестиційні ресурси акціонерне товариство отримує по завершення розміщення випуску акцій, а це вимагає часу, додаткових витрат, доказів фінансової стійкості підприємства, інформаційної прозорості та ін Процедура додаткової емісії акцій пов'язана з реєстрацією, проходженням лістингу, значними операційними витратами. Слід також враховувати, що випуск акцій не завжди може бути розміщений у повному обсязі. Крім того, після емісії акцій компанія повинна проводити виплату дивідендів, періодично розсилати звіти своїм акціонерам і т.п.

Додаткова емісія акцій веде до збільшення акціонерного капіталу компанії. Прийняття рішення про додаткову емісію може привести до розмивання часток участі колишніх акціонерів у статутному капіталі та зменшення їх доходів, хоча відповідно до російського законодавства колишні акціонери володіють переважним правом на купівлю знову акцій, що розміщуються. Акціонерне товариство, яке збирається фінансувати інвестиційний проект шляхом додаткової емісії акцій, має виробити ефективну стратегію підвищення ліквідності і вартості акцій, що припускає підвищення ступеня фінансової прозорості та інформаційної відкритості емітента, розширення та розвиток діяльності, зростання капіталізації, поліпшення фінансового стану і поліпшення іміджу.

Для компаній інших організаційно-правових форм залучення додаткових коштів, призначених для реалізації інвестиційного проекту, здійснюється шляхом інвестиційних внесків, вкладів, паїв засновників або сторони, що запрошує співзасновників до статутного капіталу. Цей спосіб фінансування характеризується меншими операційними витратами, ніж додаткова емісія акцій, однак у той же час більш обмеженими обсягами фінансування.

Створення нового підприємства, призначеного спеціально для реалізації інвестиційного проекту, виступає як один із способів цільового часткового фінансування.

Фінансове забезпечення інвестиційного проекту в цих випадках здійснюється шляхом внесків сторонніх співзасновників у формування статутного капіталу нового підприємства, виділення або установи материнською компанією спеціалізованих проектних компаній - дочірніх фірм, створення нових підприємств шляхом передачі їм частини активів діючих підприємств.

Змішане фінансування - метод фінансування, утворений на основі різних комбінацій розглянутих методів фінансування.

Основні форми змішаного фінансування:

o інноваційне кредитування, що передбачає право кредитора в будь-який момент конвертувати непогашену за кредитом основну суму боргу в пайову участь у підприємстві-позичальника;

o цільова додаткова емісія конвертованих акцій, в т.ч. привілейованих;

o випуск цільових конвертованих облігацій.

Однією з форм фінансування інвестиційних проектів шляхом створення нового підприємства, призначеного спеціально для реалізації інвестиційного проекту, є венчурне фінансування. Поняття «венчурний капітал »(від англ. venture - ризик) означає ризиковий капітал, що інвестується, перш за все, в нові сфери діяльності, пов'язані з великим ризиком. Венчурне фінансування дозволяє залучити кошти для здійснення початкових стадій реалізації інвестиційних проектів інноваційного характеру (розробка та освоєння нових видів продукції і технологічних процесів), що характеризуються підвищеними ризиками, але разом з тим можливостями істотного зростання вартості підприємств, створених з метою реалізації даних проектів. У цьому відношенні венчурне інвестування відрізняється від фінансування (шляхом купівлі додаткової емісії акцій, паїв та ін.) Існуючих підприємств, частки яких можуть купуватися в цілях подальшого перепродажу.

До венчурним зазвичай відносять невеликі підприємства, діяльність яких пов'язана з великим ступенем ризику просування їх продукції на ринку. Це підприємства, які розробляють нові види продуктів або послуг, які ще невідомі споживачеві, але мають великий ринковий потенціал.

При розвитку нових технологій і широкому поширенні виробленої продукції венчурні підприємства можуть досягати високого рівня рентабельності виробництва. При середній ставці прибутковості по державних цінних паперів в 6% венчурні інвестори вкладають свої кошти, розраховуючи на річну рентабельність, рівну 20-25%.

Таким чином, виходячи з характеру венчурного підприємництва, венчурний капітал є ризиковим і винагороджується за рахунок високої рентабельності виробництва, в яке він інвестується.

Для венчурного капіталу характерно розподіл ризику між інвесторами та ініціаторами проекту. З метою мінімізації ризику венчурні інвестори розподіляють свої кошти між кількома проектами, в той же час один проект може фінансуватися низкою інвесторів. Венчурні інвестори, як правило, прагнуть безпосередньо брати участь в управлінні підприємством, прийнятті стратегічних рішень, так як вони безпосередньо зацікавлені в ефективному використанні вкладених коштів. Інвестори контролюють фінансовий стан компанії, активно сприяють розвитку її діяльності, використовуючи свої ділові контакти та досвід в області менеджменту і фінансів.

Проектне фінансування - участь банку в інвестиційному проекті в формі надання кредиту (видачі банківських гарантій), коли повернення грошових коштів та отримання доходів здійснюються на стадії експлуатації проекту переважно з потоку генеруються їм грошових коштів. Банк не тільки здійснює поточний моніторинг, але і є прямим учасником інвестиційного проекту.

Розрізняють три основні форми проектного фінансування:

· з повним регресом на позичальника. Регрес означає протилежне вимога про відшкодування наданої суми грошових коштів, що пред'являється однією особою іншій. При проектному фінансуванні з повним регресом на позичальника банк не приймає на себе ризики, пов'язані з проектом, обмежуючи свою участь наданням засобів проти певних гарантій;

· з обмеженим регресом на позичальника. При проектному фінансуванні з обмеженим регресом кредитор частково бере на себе проектні ризики;

· без регресу на позичальника. При проектному фінансуванні з обмеженим регресом кредитор повністю бере на себе проектні ризики.

Найбільш широке поширення у світовій практиці одержало проектне фінансування з повним регресом на позичальника. Це викликано тим, що дана форма фінансування відрізняється швидкістю отримання необхідних інвестору коштів, а також більш низькою вартістю кредиту.

Досить поширеною формою є проектне фінансування з обмеженим регресом на позичальника. При цій формі фінансування всі ризики, пов'язані з реалізацією проекту, розподіляються між учасниками таким чином, щоб останні могли брати на себе залежні від них ризики. Наприклад, позичальник несе на собі всі ризики, пов'язані з експлуатацією об'єкта; підрядник бере ризик за завершення будівництва тощо Тобто при проектному фінансуванні з обмеженим регресом на позичальника банк, втручаючись в хід реалізації проекту, побічно бере участь в управлінні ним. Якщо при використанні цих схем банк до того ж здійснює вкладення в капітал проектної компанії, то має місце не тільки контроль за реалізацією проекту, але і пряму участь у його управлінні.

Проектне фінансування без регресу на позичальника на практиці використовується дуже рідко. Дана форма пов'язана зі складною системою комерційних зобов'язань, а також високими витратами на залучення спеціалістів з експертизи інвестиційних проектів, консультаційні та інші послуги. Оскільки при проектному фінансуванні без регресу на позичальника кредитор не має ніяких гарантій і приймає на себе майже всі ризики, пов'язані з реалізацією проекту, необхідність компенсації цих ризиків обумовлює високу вартість фінансування для позичальника. Без регресу на позичальника фінансуються проекти, що володіють високою рентабельністю. Як правило, цими проектами передбачається випуск конкурентноздатної продукції, наприклад видобуток та переробка корисних копалин.

Переваги проектного фінансування. На відміну від традиційних форм кредитування, проектне фінансування дозволяє:

ü більш достовірно оцінити платоспроможність і надійність позичальника;

ü розглянути весь інвестиційний проект з точки зору адекватного виявлення його життєздатності, ефективності, реалізованості, забезпеченості і ризиків;

ü прогнозувати результати реалізації інвестиційного проекту.

Окрім переваг, що виражаються в обмеженої відповідальності перед кредитором, проектне фінансування має з точки зору позичальника коштів і певні недоліки:

ü попередні високі витрати потенційного позичальника для розробки детального заявки банку на фінансування проекту на передінвестиційній фазі;

ü порівняно довгий період до прийняття рішення про фінансування, що пов'язано з ретельною оцінкою передпроектної документації банком і великим обсягом робіт з організації фінансування (створення банківського консорціуму і т. д.);

ü порівняльне підвищення відсотка за кредитом у зв'язку з високими ризиками, а також зростання витрат на оцінку проекту, організацію фінансування, нагляд і т. д.;

ü набагато більш жорсткий контроль за діяльністю позичальника по всіх аспектах його діяльності з боку банку (банківського консорціуму);

ü певна втрата позичальником незалежності, якщо кредитор залишає за собою право придбання акцій компанії у випадку вдалої реалізації проекту.