Методи дисконтування

Серед методів дисконтування виділяють:

- метод розрахунку чистого приведеного ефекту;

- метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій;

- метод розрахунку внутрішньої норми прибутковості;

- - метод розрахунку терміну окупності інвестицій на підставі дисконтованого грошового потоку.

Чистий приведений ефект (ЧПЭ) - це показник, що оцінює прибутковість проекту в абсолютній величині. Він розраховується шляхом віднімання з суми дисконтованих прибутків (тобто прибутків, приведених до справжнього моменту часу) суми дисконтованих інвестицій(6). Таким чином, дохід отримують очищеним від суми вкладених коштів (інвестицій) і приведеним до справжнього моменту часу.

, (6)

де - дохід (приплив) i -го року;

- - інвестиції (відтоки) i -го року;

i - рік терміну життя інвестиційного проекту;

Т - термін життя інвестиційного проекту;

СД - ставка дисконту за інвестиційним проектом.

Операція дисконтування дозволяє врахувати тимчасову вартість грошей і привести грошовий потік до єдиного моменту часу. Ставкою дисконту може виступати процентна ставка по депозитах в банку (у стабільній економіці), ціна капіталу (при інвестуванні у власне виробництво), що притягається, мінімальний бажаний рівень прибутковості за проектом з урахуванням рівня інфляції і міри ризику.

Ціною капіталу, що притягається, виступають витрати, пов'язані із залученням певного об'єму фінансових ресурсів, по відношенню до вартості цих ресурсів. Тобто ціна капіталу, що притягається, вимірюється у відсотках.

Розрахований показник чистого приведеного ефекту порівнюють з нулем. Якщо чистий приведений ефект більше нуля, то проект вважається прибутковим, якщо чистий приведений ефект дорівнює нулю, то проект не прибутковий, не збитковий, якщо чистий приведений ефект менше нуля, то проект збитковий.

Особливий порядок розрахунку ЧПЭ у разі перпетуитета, тобто вкладення засобів в проект термін життя якого явно не обмежений (условно-бесконечен). У таких випадках необхідно користуватися формулою Гордона, що має наступний вигляд, :

,

де С1 - вступи грошових коштів у кінці першого року після здійснення інвестицій, g - постійний темп, з яким, як очікується, ростимуть щорічно вступи грошових коштів.

Приклад: Припустимо, існує можливість купити швацьку фабрику за 510 млн. крб. і що рівень рентабельності, що склався, по альтернативних проектах складає 15%. За розрахунками, ця швацька фабрика здатна забезпечити отримання щорічно грошових надходжень в сумі 70 млн. крб. чи Раціональна така інвестиція?

Йдеться про інвестицію типу перпетуитета, тоді формула для оцінки:

70 / ( 0,15 - 0) - 510 = 466,7 - 510 = - 43,3 . невигідно.

Змінимо умови: допустимо, що є основи чекати зростання грошових надходжень на 4% в рік, після того, як у кінці першого року вони складуть 70 млн. крб.

70 / ( 0,15 - 0,04) - 510 = 636,4 - 510 = 126,4 . Вигідно.

Показник аддитивний в просторово-часовому аспекті, тобто ЧПЭ різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій їх усіх інших і що дозволяє використовувати його як основного при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.

Розглянутий показник дає відповідь на питання, чи сприяє аналізований варіант інвестування зростанню цінності фірми, проте ніяк не ілюструє відносну міру такого зростання. Для цього використовують слід. показник:

Індекс рентабельності інвестицій (ИРИ) - це відносний показник прибутковості інвестиційного проекту. Він характеризує рівень прибутків на одиницю витрат, тобто, чим більше значення показника, тим вище віддача кожного рубля інвестованого в проект. Завдяки цьому критерій ИРИ дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, таких, що мають приблизно однакові значення ЧПЭ, але різні об'єми необхідних інвестицій. За таких умов вигідніше той проект, який забезпечить велику ефективність вкладень. ИРИ розраховується по формулі (7)

. (7)

Індекс рентабельності інвестицій порівнюється з одиницею, якщо індекс рентабельності інвестицій більше одиниці, то проект прибутковий, якщо індекс рентабельності інвестицій дорівнює одиниці, то проект ні прибутковий, ні збитковий, якщо індекс рентабельності інвестицій менше одиниці, то проект збитковий.

Внутрішня норма прибутковості (ВНД) - це така ставка дисконту, при якій чистий приведений ефект за проектом дорівнює нулю. Іншими словами внутрішня норма прибутковості є рішенням рівняння (8)

, (8)

де змінною величиною виступає ставка дисконту.

Рішення такого рівняння під силу тільки комп'ютерним програмам. Зокрема в Excel, для розрахунку внутрішньої норми прибутковості проекту використовують функцію ВНДОХ(), яка дає остаточний результат.

Проте внутрішню норму прибутковості можна обчислити методом послідовних ітерацій (чи методом підбору даних). Для цього вибирають два значення ставки дисконту, так, щоб в інтервалі від СД1 до СД2, показник чистого приведеного ефекту міняв сої значення з (+) на (-). Далі застосовують формулу (9)

, (9)

де СД1, СД2 - два значення ставки дисконту, в інтервалі між якими чистий приведений ефект міняє знак;

ЧПЭ(СД1), ЧПЭ(СД2) - чистий приведений ефект при ставці дисконту першої і при ставці дисконту другої.

Внутрішня норма прибутковості показує максимально допустимий рівень витрат, які можуть бути асоційовані з цим проектом. Отриманий показник порівнюють з бажаним рівнем прибутковості і оцінюють, виходячи з цього доцільність прийняття проекту до реалізації.

Якщо проект фінансується за рахунок позикових засобів, то внутрішня норма прибутковості повинна перевищувати ставку по кредитних ресурсах, інакше проект буде невигідний.

Якщо ВНД > ЖЕРИ (бажана рентабельність інвестицій, з урахуванням ціни капіталу) - проект слід прийняти;

ВНД < ЖЕРИ - проект неприйнятний;

ВНД = ЖЕРИ можна приймати будь-яке рішення.

ВНД - є як би ситом, що відсіває невигідні проекти. Крім того, цей показник може служити основою для ранжирування проектів по мірі вигідності. Може бути індикатором рівня ризику за проектом: чим більшою мірою ВНД перевищує прийнятий рівень рентабельності, тим більше запас міцності проекту і тим менш страшні можливі помилки при оцінці величин майбутніх грошових надходжень.

Термін окупності на підставі дисконтованого грошового потоку - це період часу, впродовж якого інвестиції окуплять себе з урахуванням тимчасової цінності грошей.

Розрахунок терміну окупності проводять на підставі дисконтованого грошового потоку, тобто грошового потоку, кожен елемент якого приведений до справжнього моменту часу. При цьому використовують кумулятивний метод розрахунку.